Джидду Крішнамурті
Jiddu Krishnamurti
(1895-1986)
Індійський та англійський духовний вчитель, мислитель. Походив із брахманської родини. Навчався в Англії з 15 років. Вступив до Теософського товариства, яке проголосило його "Живим Богом", Месією. Відмовився від ролі духовного вчителя людства, заявивши, що не шукає послідовників. "Мені не потрібна ваша віра. Я не маю чому вас навчати. Нехай кожен з вас стане своїм власним вчителем та учнем". Не приєднався до жодної організації та руху, залишившись одиноким учителем, що багато подорожував та спілкувався з людьми. Всі його книги записані з його слів під час зустрічей у різних куточках світу. Найвідоміші з них - "Початки навчання", "Свобода від відомого", "Бомбейські бесіди", "Перша й остання свобода", "Виховання і сенс життя" та інші.
Українською мовою є дві його книги:
"Початки навчання" Перекл. з англ.: Ігор Карівець, Ірина Карівець. - Львів: Аверс, 2008. Книгу можна придбати тут >>>>>
"Свобода від відомого" можна прочитатти на сайті >>>>>
Говорити про те, чого ж, все ж таки, навчав Дж. Крішнамурті, важко, оскільки системи поглядів він після себе не залишив. Але основними, центральними проблемами, які він обговорював із слухачами, і намагався їх вирішити, були наступні:
- дуальність, протистояння, породжені думкою;
- природа думки та егоїзму;
- Я - це світ, і світ - це Я;
- факти, або те, що є;
- фрагментація повсякдення;
- цілісність остаточної реальності
Дж. Крішнамурті наголошував на тому, що необхідно розуміти та прямо досліджувати факти, тоді думка не буде впливати на наші дії і, тим самим, привносити, поділ між тим, що є і тим, що повинно бути. Факти об'єднують, а думки - роз'єднують. Тому не треба вважати думки людей фактами. Факти просто є, а думки змінюються. Таку позицію Дж. Крішнамурті можна назвати позитивістською, але він далекий від того, щоб розуміти факт так само як О. Конт, засновник позитивізму в ХІХ ст. Для О. Конта факт - це те, що можна науково довести та обґрунтувати, але для Дж. Крішнамурті факт не є предметом віри, раціонального вимірювання чи доведення; факт бачить (розуміє) безпосередньо незатьмарений думками розум. Щоб досягнути такого стану, необхідно осягнути себе за допомогою медитації. Медитація розпочинається із спостереження за життям і поступово в процесі такого спостереження зникає той, хто спостерігає. Тоді з'являється бачення цілого життя, а не лише якогось його фрагменту. Тоді життя стає постійною медитацією, яка приносить велику радість та енергію, бо навчилися дивитися на все (дерево, небо, іншу людину, пташку тощо) без жодного Я, без жодного поділу на Я і світ. Є лише факт дива, факт свіжого сприйняття свідомістю без її змісту (думок, образів, уявлень, понять, упереджень тощо). В цьому полягає і сенс освіти. Освіта повинна навчати медитації, спостереженню, а не давати готове знання, яке завжди є минулим, відомим. Саме відоме перешкоджає людині бачити те, що є. Відоме, тобто минулий досвід, минуле знання, формує Я. В процесі навчання медитації це Я поступово зникає і людині відкривається ціле (поле) життя.