Карл Саган. Еволюція Всесвіту

 Карл Саган. Еволюція Всесвіту, Життя і Цивілізації.

Карл Саган

(1934-1996)

Carl Sagan


Саган Карл Едвард (09.11.1934, м. Нью-Йорк – 20.12.1996, м. Сіетл, штат Вашінгтон, США) – астроном (США). Переконаний прихильник експансії земної цивілізації у Всесвіті. Родоначальник науково-просвітницького жанру літератури, присвяченого космічному майбутньому людства.

Книги Карла Сагана (російський переклад):

Драконы Едема  (The Dragons of Eden) >>>>>

Космос (Cosmos) >>>>>


Нащадок західноукраїнських емігрантів до США (батько вченого народився в Україні). Навчався в Чиказькому університеті. Після його закінчення працював в університеті штату Індіана (лаборант у лабораторії Нобелівського лауреата генетика Г. Мьоллера; 1952-1953). З 1960 р. К. Саган – асистент в Йоркській обсерваторії Чиказького університету, в Каліфорнійському університеті в Берклі та Стенфордському університеті. У 1962–1968 рр. учений викладав астрономію в Гарвардському університеті і працював у Смітсонівській астрофізичній обсерваторії. Від 1968 р. і до кінця життя К. Саган був професором астрономії та космічних досліджень Корнеллського університету, а також він був директором лабораторії з вивчення планет.
К. Саган – один з найвідоміших учених світу, засновник Планетного товариства (1979), що об’єднало землян, які цікавляться Космосом, майбутнім планети Земля. Зокрема, К. Саган та його колеги опублікували наукову працю – передження людству про наслідки ядерної війни на Землі (можливе охолодження атмосфери й прихід «ядерної зими»). Вчений змоделював синтез органічних сполук, що зародилися у первинній атмосфері Землі. Він – автор «парникової моделі» атмосфери Венери. Саган також відомий своїми дослідженнями поверхні Марса, Юпітера. Учасник програм вивчення Венери. Автор популярних у світі книг та телесеріалів, присвячених позаземним цивілізаціям, лауреат престижної у США Пулітцерівської премії за книгу «Дракони Едема. Роздуми про еволюцію людського мозку» (1977).
К. Саган – учасник програм космічних досліджень Венери («Марінер-2», 1962), Марса («Марінер-9», 1971–1973), («Вікінг-1» та «Вікінг-2», 1976), Юпітера, Сатурна («Вояджер-1», «Вояджер-2», 1977–1981).
Провідною ідеєю діяльності вченого було вивчення проблеми виникнення життя на Землі та можливість його пошуків у Всесвіті. К. Саган неодноразово наголошував, що це захоплення пробудив у ньому астрофізик українського походження (народжений у м. Глухові на Сумщині) Йосип Шкловський (1916–1985). Книга останнього «Всесвіт, життя, розум» (1962) супроводжувала молодого К. Сагана всюди. У 1966 р. у США побачив світ її переклад під назвою «Розумне життя у Всесвіті». К. Саган не просто переклав видання, але й став співавтором, що зробило вченого відомим серед американських авторів науково-популярної літератури.
К. Саган не боявся бути звинуваченим колегами у спробах дискредитації себе як ученого участю в аматорських товариствах і виступами перед публікою. Він також не ховався за псевдонімами, публікуючи науково-популярні статті (на його рахунку понад 600 статей та 20 книг). К. Саган був глибоко переконаний, що заради розкриття таємниць Всесвіту логічно поєднувати серйозні наукові дослідження з їхньою пропагандою (науковці часто у таких випадках звинувачують колег у дилетантстві).
Першою самостійною книжкою К. Сагана став «Космічний зв’язок» (1973), присвячений перспективній позаземній діяльності людства, «… те, чим я займаюсь, здається мені неправдоподібним, майже казковим сном: беру участь у дослідженнях Венери, Марса, Юпітера та Сатурна; намагаюсь крок за кроком спробувати розгадати народження життя, що сталося мільярди років тому на первісній Земля; посилаю прилади на Марс для пошуку там життя; вдаюся до серйозних спроб встановити контакт з іншими розумними істотами, котрі, можливо, є десь у глибині нічного неба… я вважаю щасливим таланом жити саме в наш час людської історії, коли відбуваються такі захоплюючі пошуки та відкриття», – пояснював учений свою пристрасть до літературної творчості. Він був переконаний, що вчасно народився, адже коли б це сталося півстоліття тому, його захоплення сприймалося б як фантазія, а коли б він народився через півстоліття, то тоді вже завершиться попереднє дослідження Сонячної системи, будуть відомі результати пошуку життя на Марсі й відкрита таємниця походження земного життя.
Найоригінальнішими творами К. Сагана є його послання позаземним цивілізаціям. Наприклад, на борту міжпланетних апаратів «Вояджер–1» та «Вояжер–2» він з колегами розташував короткі енциклопедії Землі: відеодиски з рисунками, фотографіями, музикою, людською мовою, звуками живої та неживої природи.
Фактично К. Саган започаткував у США новий вид літератури: науково-просвітницький, метою якого було ініціювання суспільно-масового зацікавлення астрономією.
У 1980 р. книга К. Сагана «Космос» стала найтиражнішим за всі часи науково-популярним виданням англійською мовою. Новинка 70 тижнів очолювала список бестселерів, який публікується в «Нью-Йорк Таймс». Компанія PBS зняла однойменний науково-популярний фільм з автором у ролі ведучого. Серіал став найпопулярнішим за всю історію державного телебачення: його дивилися 500 мільйонів глядачів у 60 країнах світу. В СРСР знімальну групу на чолі з К. Саганом не впустили. Не побачили радянські телеглядачі й цей 13-серійний телепроект, визнаний новою сторінкою в популяризації астрономії та космічних досліджень.
Закономірно, що вчений очолив творчий колектив но-воствореного міжнародного журналу «Ікарус», присвяченого вивченню Сонячної системи (від 1970 до 1979 року К. Саган був головним редактором видання).
У 1985 р. К. Саган разом з дружиною Е. Друян видали книгу «Комета» про комету Галлея, яка з’явилася поблизу Сонця у 1986 р. У 1995 р. побачила світ книга «Блакитна плямка: Погляд на космічне майбутнє людства». Газета «Нью-Йорк Таймс» відзначила видання як одне з найкращих, а аудіокасета з його текстом удостоєна премії Греммі й визнана однією з двох найкращих звукових книг року Америки. Бестселером стало й видання «Світ, повний демонів: Наука як свічка в пітьмі» (1996). Ідея книги архіактуальна: необмежена свобода підприємництва за відсутності громадянської позиції та загальної культури загрожує викликати регрес в інтелектуальному розвиткові людини.
Карл Едвард Саган прожив порівняно недовго. Відданість науково-просвітницькій діяльності обезсмертила його ім’я. Вченго було удостоєно десятками престижних відзнак і премій. Зокрема, він нагороджений найвищою відзнакою Національної академії наук США «за значний вклад у використанні науки на благо суспільства». Відділення планетології Американського астрономічного товариства у 1998 р. заснувало медаль імені Карла Сагана за успіхи в популяризації наук про планети. На Марсі є кратер «Саган».

За матеріалами: Абліцов В. Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті.