Абстракція: найзагальніше поняття, наприклад, поняття відношення, загальні закони наук, які виникають внаслідок процедури абстрагування, тобто відривання від чуттєвого сприйняття. (див. також ідеалізація).

В аналітичній психології абстракція – це витягання і відокремлення деякого змісту (деякого значення, загальної ознаки і т. і.) із зв’язного контексту, де містяться ще й інші елементи, комбінація яких, як дещо ціле, є чимось неповторним, індивідуальним і тому таким, що не піддається порівнянню. Неповторність і своєрідність перешкоджають пізнанню; отже, інші елементи, що асоціюються з якимось змістом, сприйнятим в якості істотного, будуть розглядатись як несуттєві, що “не стосуються справиˮ.

Тому абстракція, або абстрагування є такою формою розумової діяльності, котра звільняє цей зміст від своїх асоціацій з неістотними (іррелевантними – невідповідними) елементами з допомогою відрізнення його від них, або, іншими словами, шляхом диференціації (см.). В широкому сенсі абстрактним є все те, що вийняте зі своєї асоціації з тими елементами, котрі розглядаються в якості неважливих, іррелевантних.