7 Rays Radio

  Kevin Kendle - Goddess

ШЛЯХ ЕВОЛЮЦІЇ ЛЮДИНИ

В залежності від степені деталізації можна виділити різну кількість відрізків повного Шляху людини. Найбільш загальний поділ – це три періоди розвитку: Особистості, Душі і Духу. Для практичного застосування є потреба більш докладно деталізувати Шлях Еволюції людини.

Класифікації, які відомі в багатьох традиціях і вченнях, можна звести до троїстості: Дух-Душа-Особистість.

В класичній академічній психології розрізняють наступні 5 ступенів зрілості людини [1]:

 -     Індивід – людина як представник роду, що має вроджені властивості; тілесне буття людини.

-     Суб’єкт – людина як носій предметно-практичної діяльності; розпорядник душевних сил. Це область знань-вмінь-навиків людини.

-     Особистість – людина як представник суспільства,  що вільно і відповідально визначає свою позицію серед інших людей.

-     Індивідуальність – людина як унікальна, самобутня особистість, що реалізує себе в творчій діяльності.

-     Універсум (Тотальність) – вища ступінь духовного розвитку людини, котра усвідомлює своє Буття і своє місце в світі.

АКАДЕМІЧНА

ПСИХОЛОГІЯ

ХРИСТИЯНСЬКА

ПСИХОЛОГІЯ

ЕЗОТЕРИЧНА

ПСИХОЛОГІЯ

АНТИМАНІПУЛЯТИВНА

ПСИХОЛОГІЯ

ПЕРІОДИ

ЕВОЛЮЦІЇ

Індивід

Тілесне

Фізичний

Механістичність

Період

Індивідуалізації

Суб’єкт

Глузд

Кама-манас – багато “я”

Стадія маніпуляції

Період Діючого Інтелекту

Особистість

Розсудок

Інтегрована особистість

Протистояння

 між  “я” і “Я”

Період

Учнівства

Індивідуальність

Душа

Душа – “Я”

Справжність

Період

Посвячення

Універсум

Дух

Духовна Тріада, Дух

Реальність, Буття

Ототожнене Буття

 

Отже, в езотеричній психології розрізняють чотири найважливіші стадії розвитку людини, якщо дві завершальні стадії об’єднати в одну.

СТАДІЯ РОЗВИТКУ

ТИП ЛЮДИНИ

Індивідуалізація

Людина як Індивід

Діючий інтелект

Формування Особистості

Учнівство

Магнетична Індивідуальність Душі проявляється через інтегровану Особистість

Посвячення

Динамічна Універсальність Духу проявляється через Душу і Особистість

 

Більш детально етапи розвитку людини представлені в наступній таблиці "Шлях людської еволюції та методи її прискорення"

Точка еволюції

Період розвитку

Назва людини

Метод

Зародження самосвідомості – поява в людства “іскри розуму”

 

Період індивідуалізації

Людина як представник людства

Природна Еволюція

Зачатки особистісної інтеграції і координованості

 

Період діючого інтелекту

 

Прагнучий

Самовираження і самопізнання

Вступ на Шлях

Правила для кандидатів

 

Шлях Очищення -

Випробування

Учень на випробуванні

Техніка інтеграції Техніка безстрасності

1-е Посвячення “Народження” – Промінь 7 – Свадхістана

               Правила на Дорозі

 

Шлях прийнятого учнівства

Прийнятий учень

Техніка злиття

Техніка світла

2-е Посвячення “Хрещення” – Промінь 6 – Маніпура

Правила групового Посвячення

 

Шлях випробного

Посвячення

Посвячений на випробуванні

Техніка злиття

Техніка присутності

3-є Посвячення “Преображення” – Промінь 5 – Аджна

Правила білої магії

 

Шлях Посвячення

 

Посвячений

Закони душі

4-е Посвячення “Жертви” – Промінь 4 – Муладхара

              

 

Шлях Жертовності

 

Архат

Техніка подвійності

5-е Посвячення “Одкровення” – Промінь 1 – Сахасрара

 

Шлях Ототожнення

Вчитель Мудрості,

Адепт, Майстер

Техніка подвійності

6-е Посвячення “Рішення” – Промінь 3 – Вішудха

 

Шлях Вищої Еволюції

Махатма

Вибір одного з космічних Шляхів

7-е Посвячення “Воскресіння” – Промінь 2 – Анахата

 

Вища Еволюція

 

Чохан Променя

 

 

 

Ріст індивідуальної свідомості

Якщо ж оцінювати розвиток людини в контексті її звільнення від обмежень фізичного, емоційного і ментального прошарків Буття, то можна побачити три основні стадії розширення індивідуальної свідомості.

Розвиток індивідуальної свідомості можна прослідкувати як ряд поступових розширень сфери відображення і перетворення людиною навколишнього світу. Свідомість – це (на сучасному етапі можливостей людського розуміння цього феномену) є результатом взаємодії Духу з Матерією. Людина ж – це не просто Свідомість, а принцип Самосвідомості. Саме завдяки принципу Самосвідомості для людини стає можливим прискорювати сласний еволюційний процес, ухвалюючи рішення ступити на Шлях.

Для учня важливими з психологічної точки зору є два аспекти самопізнання:

1)     Розвиток самоусвідомлення на всіх рівнях свого проявленого буття;

2)     Розвиток чутливості цієї Самосвідомої Суті до різних впливів на неї через оболонки, якими вона користується та вміння розрізняти, з яких джерел ці впливи надходять і які з цих впливів приймати і пропускати крізь свою ауру (бо вони сприяють індивідуальній і груповій еволюції), а які ігнорувати (оскільки вони не сприяють еволюції, а пригальмовують її).

На перших етапах еволюції ця Самосвідома Суть (Внутрішній Свідок, Споглядач) ототожнюється з оболонками, через які проявляється в трьох світах наслідків (фізичному, емоційному і розумовому); це найтриваліший період, під час якого відбувається накопичення досвіду в цих трьох нижніх просторово-часових континуумах та має місце дуже повільне пробудження, тобто згадування самого себе. Це цикли занурення в щільні світи майі, мари та ілюзії, коли процесом керує принцип матерії, а Внутрішня людина є лише потенційно Самосвідомою Істотою, а насправді в той період часу виявляє якості механістичності та простої Свідомості (як спільної відомості між Духом та Матерією).

Поступово пробудження Самоусвідомлення дозволяє людині роз-ототожнитись з фізичним рівнем буття та змістити основне поле накопичення свого досвіду в емоційну сферу. Тоді вона здатна на власному досвіді підтвердити вислів “я – не це фізичне тіло”.

Наступний період еволюції – опанування астральних енергій та звільнення від впливу астрального тіла, “я – це не мої емоції”. Після цього роз-ототожнення сила Самосвідомості стає досить потужною, оскільки пройдено більше половини шляху еволюції людини. Така людина здатна вести досить здоровий спосіб життя та бути емоційно врівноваженою, спонтанною у вираженні своїх почуттів та щирою, не залежачи від гри в різних соціальних виставах і драмах.

Третій період дозволяє вийти з-під влади ментальних ілюзій та ментального провідника, навчившись керувати своїми думками та постійно пам’ятаючи “я – це не мої думки”. З’являється вміння оперувати складними мислеконструкціями та проектувати їх в матерію для виконання певних цілей.

Внутрішній Свідок, Споглядач – це не Душа, тобто не Вище “Я”, це і не інтегрована Особистість. Споглядач – це Вічний Пілігрим, що подорожує з континууму в континуум, це Той, хто при Посвяченні спостерігає за зустріччю Ангела Присутності (Душі) та Вартового Порогу (Особистості), не ототожнюючись з жодним з них. Хоч на попередніх етапах розвитку Він спочатку ототожнювався з материнським аспектом (Особистістю), а потім з батьківським аспектом (Вищим “Я” як представником Духу). Спочатку відбувається роз-ототожнення з материнським аспектом, а потім і з аспектом Отця. Адже людина – це результат еволюції, а не жодна із своїх оболонок (від найнижчої Фізично-ефірної до найвищої Атмічної). Оболонки дозволяють розвивати принцип самосвідомості, але рано чи пізно кожна з них має бути трансцендована. Просто на даному етапі людського розвитку Вище “Я”, Буддхі та Атма є наскільки високими принципами, що сприймаються просунутими представниками людства за кінцеву ціль.

 

Ширина та цілісність свідомості

Свідомість можна представити як результат здійснення людиною пізнання (відображення) та перетворення навколишнього світу.

В езотеричній психології є два важливих показники розвитку свідомості людини:

а) ширина (або ємкість) свідомості – здатність охопити своєю пізнавально-перетворювальною діяльністю певні плани (сфери) Буття;

б) цілісність свідомості – це міра повноти пізнавально-перетворювальної діяльності людини в межах ємкості її свідомості, тобто відсутність або наявність в досвіді “білих” плям.

Цілісність – потенційна можливість, фрагментарність – справжній стан речей для середнього індивідуума.

Ілюзія цілісності виникає тоді, коли певні внутрішні переживання і певні зовнішні ситуації витісняються та має місце їх уникання людиною – стан відносної та дуже хиткої гармонії-рівноваги з наявністю багатьох “білих плям” в досвіді. Якщо це повторюється систематично, то з часом людина звикає до даної псевдо-цілісності і всіляко намагається цей стан захистити (звичайно безуспішно, оскільки вступає в конфлікт з Реальним станом речей).

 

 

  Три типи свідомості

Розкриття людської свідомості відзначається послідовним осмисленням одного життя за іншим, одного існування за іншим і усвідомленням того, що ці життя проявляють собою сукупність всіх потенційних сил і енергій, воля яких направлена на творчість і вияв. Однак про явище, якість і мету цих сил і енергій неможливо говорити інакше, як символічно, тому потрібно пам’ятати наступні твердження:

  1. Свідомість особистості – це свідомість третього аспекту божественності, аспекту творця. У матерії і субстанції вона створює форми, через які може виражати себе якість для демонстрації на плані явищ божественної природи.
  2. Егоїчна свідомість – це свідомість другого аспекту божественності, аспекту душі, що проявляється як якість, як визначальний суб’єктивний «колір» явищ. Вона природно варіюється згідно здатності душі, що знаходиться в будь-якій формі, володіти своїм провідником, матерією, і виражати властиву їй якість через зовнішню форму.
  3. Монадична свідомість – це свідомість першого аспекту божественності, що втілює божественні мету і намір життя і що використовує душу для демонстрації через неї невід’ємної мети Бога. Саме вона визначає якість. Виражаючи себе в семи аспектах, душа втілює цю мету і волю Бога. Монада виражає ту ж мету, наявну у всій повноті в Думці Самого Бога. Людині середнього рівня мислення ці слова практично нічого не повідомляють.

У міру того як ці три вираження Єдиного Великого Життя здійснюються на фізичному плані людиною, вона починає свідомо настроюватися на План Божества, що проявляється,  і вся історія творчого процесу стає історією здійснення мети Бога.

Спочатку, по мірі свідомого розвитку третього аспекту, людина нагромаджує знання про матерію, субстанцію і зовнішню творчу активність. Потім вона починає усвідомлювати лежачі в основі якості, які повинна розкривати форма, і ототожнюється з Его, душею, або сонячним ангелом. Вона пізнає його як своє істинне «Я», реальної духовної людини. Пізніше вона усвідомлює мету, яка діє через якості, що виражаються в формі.  Тут я лише підсумовую те, що викладалося раніше, оскільки ці питання вимагають граничної ясності. По мірі нашого дослідження стає все очевидніше, що весь процес послідовного усвідомлення обертається навколо вияву в формі і пов’язаний з якістю і метою божественного Розуму. Це буде безперечно ясно тому, хто вивчав розділ «Трактату про Космічний Вогонь», посвячений творчому процесу і вияву. Там мова йде про зовнішнє, особистісне вираження того великого всеосяжного Життя, яке за відсутністю кращого слова ми називаємо Богом. Необхідно мати на увазі, що наш всесвіт (настільки, наскільки він поки доступний сприйняттю найвищої людської свідомості) знаходиться на семи підпланах космічного фізичного плану і що наш вищий тип енергії, що втілює для нас найбільш чисте вираження Духа, є усього лише виявом сили першого підплану космічного фізичного плану. Таким чином, стосовно до свідомості ми маємо справу з тим, що символічно можна вважати реакцією і відгуком мозку на космічну мету,   реакцією мозку на Самого Бога.

Еволюційна мета четвертого царства природи полягає в тому, щоб людина, мікрокосм, виявилася у часі і просторі як душа і змогла сприйняти мету душі і план Творця в тому вигляді, як він відомий і виражається сімома Духами перед Престолом, сімома планетарними Логосами. Але тут ми можемо тільки натякнути на велику таємницю, яка полягає в тому, що найвищі Сини Божі в нашому проявленому планетарному світі здатні лише частково осягнути мету і план Сонячного Логоса так, як він сприймається, розуміється і виражається одним з планетарних Логосів, Який (на Своєму місці і в Своїх повноваженнях) зумовлений і обмежений рівнем власного еволюційного розвитку. Нашим конкретним планетарним Життям виражається тільки сьома частина Плану, що розкривається,  а оскільки ця велика Істота не входить в число семи священних Життів і, отже, не виражає себе через одну з семи священних планет, то розкриття Плану на Землі є частина подвійної мети, і тільки коли відбудеться посвячення (consummation) іншої несвященної планети, план для Землі можна буде осягнути повністю. Зрозуміти це непросто, бо, як вже говорилося, лише посвячений здатний розкрити значення твердження: «І будуть два одним і разом будуть виражати божественність».

Все, що в цей час потрібно людству, це розкриття і поступове з’ясування Плану, які дозволять людині:

а.   Працювати свідомо і з розумінням,

б.   Усвідомити зв’язок форми і якості з життям,

в.   Здійснювати ту внутрішню трансмутацію, яка дозволить виявитися п’ятому царству природи, Царству Душ.

Все це повинно здійснюватися в сфері свідомої обізнаності або відгуку через посередництво провідників, або механізмів відгуку, що неухильно удосконалюються, і при духовному розумінні і інтерпретації.

Ми не будемо торкатися більш широких питань і зокрема вираження в трьох долюдських царствах свідомості життя Бога. Ми зосередимося виключно на трьох наступних пунктах:

  1. Чисто людська свідомість, що починається в процесі індивідуалізації і повністю реалізується в домінуючій особистості.
  2. Егоїчна свідомість, тобто свідомість Сонячного Ангела, що починається з підготовки до посвячення на Шляху Учнівства і реалізується на стадії довершеного Вчителя.
  3. Монадичне усвідомлення. Для нас ця фраза абсолютно нічого не значить, оскільки посилає до свідомості планетарного Логоса. Це усвідомлення проявляється при третьому посвяченні, коли монада домінує над душею, діючи через особистість.

Людина, середня людська істота, представляє собою сукупність відособлюючих тенденцій, неконтрольованих сил і роз’єднаних енергій, які повільно і поступово координуються, поєднуються і сплавляються в окремій особі.

Людина, Сонячний Ангел, являє собою сукупність енергій і сил, об’єднаних, злитих і контрольованих «тенденцією до гармонії», яка є наслідком любові і характерною божественною якістю.

Людина, жива Монада, являє собою завуальовану реальність, яку приховує Ангел Присутності. Це синтетичне вираження мети Бога, що символізується в божественній якості, яка розкривається. Ця мета проявляється через форму. Явище, якість, життя – знову ми зустрічаємо цю древню троїсту комбінацію. Символічно її можна розглядати так:

  1. Людина............ Ангел...............Присутність.
  2. Корінь..............лотос.................аромат.
  3. Кущ...................вогонь..............полум’я.

Отже, робота еволюції, відображаючи рішучість Божества виразити божественність через форму, пов’язана внаслідок необхідності з одкровенням, і для людини це одкровення проявляється як еволюційне зростання душі і протікає в три стадії:

  1. Індивідуалізація........................Особистість.
  2. Посвячення................................Его.
  3. Ототожнення..........................Монада.

 Три стадії егоїчного зростання

Ми повинні твердо засвоїти наступні положення. Особистість являє собою потрійне поєднання сил, що формують і повністю контролюють четвертий аспект особистості, яким є щільне фізичне тіло. Три типи енергії, що складають особистість, це ефірне тіло, що є провідником вітальної енергії, астральне тіло, що є провідником енергії почуттів або сили відчуттів, і ментальне тіло, що є провідником інтелектуальної енергії волі, якій призначено стати домінуючим творчим аспектом. Саме цю істину акцентує Християнська Наука.  Ці сили і складають нижчу людину. Сонячний ангел являє собою поєднання двох енергій – енергії любові і енергії волі, або мети, – що є якостями нитки життя. Ці дві енергії, домінуючи над третьою, енергією розуму, народжують довершену людину. Вони пояснюють людську проблему; вони позначають задачу, що стоїть перед людиною; вони ж пояснюють енергію ілюзії; вони вказують спосіб психологічного розкриття, що веде людину (від трикутника троїстості і диференціації) через подвійність до єдності.

Ці істини мають практичне значення і тому в розумінні Плану ставляться сьогодні езотеристами на перше місце; вони ж зумовлюють роботу психологів, що намагаються зрозуміти людину, і їх диференціацію людського апарату, що представляє людину ніби роздрібненою на складові частини. Починає усвідомлюватися той факт, що саме якість людини зовні визначає її місце на еволюційних сходах, але сучасна психологія надто матеріалістичної школи помилково вважає, неначе якість людини визначається її механізмом, тоді як насправді все якраз навпаки.

Проблема учнів – виразити подвійність любові і волі через особистість. І в цьому істинна задача учня. Задачею посвяченого є вираження Волі Бога через розвинену любов і мудре використання розуму. Така преамбула, закладена у визначення трьох стадій егоїчного зростання.

Що ж тоді таке індивідуалізація з точки зору психічного розкриття людини? Це фокусування нижчого аспекту душі, що є аспектом творчого розуму, для вираження його через природу форми. Зрештою так буде виражений перший аспект божественності. Саме вияв специфічної якості сонячного ангела внаслідок прийняття ним однієї або декількох оболонок зумовлює його явище. Початкове накладення спрямованої енергії на цей троїстий силовий агрегат ми і називаємо природою форми людини. На сцені життя з’являється індивід, що йде до повної координації і вираження. У фізичне втілення приходить самосвідома суть. Є актор, що завчає свою роль; він дебютує і готується до дня свого повного особистісного становлення. На нижчому плані в щільну форму опускається душа. «Я» починає ту частину свого сходження, яке спочатку виражається через егоїзм, але в кінцевому результаті приводить до абсолютної безкорисливості. Відособлена суть починає підготовку до групового усвідомлення. По землі ходить Бог, прихований плотською формою, природою бажання і мінливим розумом. На час він стає жертвою ілюзії почуттів і дару ментальності, який спочатку перешкоджає і закріпачує, але зрештою відпускає і звільняє.

На тему індивідуалізації багато написано в «Таємній Доктрині» і «Трактаті про Космічний Вогонь». Її можна просто визначити як процес, що веде форми життя четвертого царства природи до:

  1. Свідомої індивідуальності через вираження життя почуттів.
  2. Утвердження індивідуальності завдяки використанню розрізнюючого розуму.
  3. Кінцевого принесення цієї індивідуальності в жертву групі.

У цей час маси зайняті напрацюванням самосвідомості і розвитком того духу, або почуття, особистої інтеграції, або цілісності, який увінчається міцним самоствердженням – першим жестом божественності. Це і нормально, і добре, незважаючи на безпосередньо пов’язані з цим складності і наслідки для світової свідомості і стану справ. Звідси і необхідність найшвидшого напряму учнів всіх націй на вироблення правильного спрямування з подальшою підготовкою до посвячення. Задачею розумного батька і мудрого наставника молодих повинно стати залучення до світової активності тих свідомих індивідів, які готові віддатися роботі самоствердження в справах сьогоднішнього дня. Масова психологія, що робить можливим некритичне прийняття інформації, поспішне масове підкорення обмеженням особистої свободи, що нав’язуються без розуміння прихованих причин і, як наслідок, сліпа покора лідерам, припинить своє існування тільки при заохоченні людини до усвідомлення своєї індивідуальності і при підтримці самостійних думок індивіда, прагнучого до вираження власних уявлень. Одна з базисних ідей, лежачих в основі людської і індивідуальної поведінки, полягає в необхідності миру і гармонії для людини з тим, щоб вона тільки їй властивим способом могла здійснити своє призначення. Таке глибоке фундаментальне переконання людства. Тому при перших ознаках самоствердження численних індивідів потрібно повернути людство саме в цьому напрямі, тому що він є найсприятливішим шляхом. Це викоренить саму можливість воєн і встановить такий мир, який буде сприяти ретельно культивованому і керованому зростанню.  Диктатор – це той, хто в процесі індивідуалізації придбав знання і могутність і становить собою приклад ефективності божественного характеру як той, хто отримав свободу дій і як той, хто є продуктом еволюційного процесу. Він виражає безліч потенційних божественних сил людини. Але коли-небудь диктатор стане анахронізмом, тому що, коли багато людей досягне стадії індивідуальної самосвідомості та сили і буде прагнути до повного вираження своїх здібностей, він загубиться при ствердженні багатьох. А поки що він втілює мету нижчого «я», особистості.

Однак для міцного самоствердження цих багатьох необхідний приплив великої кількості тих, хто вже минув цю стадію, тих, хто знає, вчить і демонструє, щоб безліч, що складає групу мислячих, самосвідомих індивідів, могла потім внаслідок свідомого вибору ототожнитися з груповою метою і розчинити свою схильну до відособлення самість в організованій груповій активності і синтезі. У цьому щонайперша задача Нової Групи Світових Служителів і до цього ж повинні прагнути учні світу нашого часу. Така підготовка індивідів до прийняття групової мети вимагає роботи у трьох напрямах:

  1. Особисте ототожнення з групою завдяки досвіду розуміння, служіння і жертовності. Це цілком може стати корисним експериментом, що самостійно проводиться.
  2. Роз’яснення масі принципів, що лежать в основі групової роботи, і в привчанні просвітленої громадської думки до цих концепцій.
  3. Підготовка великої кількості членів Нової Групи Світових Служителів до великого переходу свідомості, який ми називаємо посвяченням.

Так що ж таке Посвячення? Визначити Посвячення можна двояко. Передусім,  це вступ в новий світ більш широкого вимірювання завдяки розширенню свідомості людини, щоб вона змогла включити і охопити те, що зараз виключає і від чого звичайно відстороняється в своїх думках і діях. По-друге, це прийняття людиною енергій, властивих душі і тільки душі, – сил інтелектуальної любові і духовної волі. Це динамічні енергії, що активізують всіх, хто досяг статусу звільненої душі. Вступ і прийняття повинні протікати як одночасний синтетичний процес, подія першорядної важливості. Якщо вони здійснюються послідовно або поперемінно, це вказує на нерівне розкриття і неврівноваженість. Часто розкриття відбувається лише теоретично, обмежуючись ментальним осмисленням особливостей процесу посвячення, без експериментального застосування їх в повсякденному бутті, коли вони психологічно інтегруються в процес практичного життя на фізичному плані. Це дуже небезпечно і важко, а, крім того, марно втрачається час. Часто ментальне розуміння людини набагато перевищує її здатність виразити своє знання, звідси характерні невдачі і скрутні ситуації, що дискредитувало всю тему посвячення. Нерідко посвяченими вважаються ті, хто тільки намагається стати такими і реально не має цього статусу. Це благонамірені люди, чиє ментальне розуміння перевищує практичні здібності їх особистостей. Вони стикаються з силами, якими поки не здатні оволодіти. Проробивши великий об’єм необхідної роботи по встановленню внутрішнього контакту, вони ще не приборкали свою нижчу природу і тому не в змозі виразити те, що внутрішньо розуміють і в якійсь мірі усвідомили. Це ті учні, які дуже багато, дуже рано і дуже самоцентровано розповсюджуються на дану тему, представляючи світу той ідеал, до якого дійсно прагнуть, але який поки не можуть матеріалізувати через неадекватність своєї оснащеності. Видаючи свою віру за факт, що здійснився, вони заплутують малих цих. Проте,  вони наближаються до мети. Ментально вони торкнулися до ідеалу і Плану. Вони знають про сили і енергії, абсолютно невідомі більшості. Єдина їх помилка пов’язана з часом і їх передчасними претензіями на володіння тим, чим вони коли-небудь стануть.

Коли стає можливим посвячення, це означає, що починають сполучатися і зливатися дві великі групи енергій (енергії троїстої інтегрованої особистості і енергії душі, або Сонячного Ангела). Енергія душі починає домінувати і контролювати нижчі типи сил, при цьому Промінь душі визначає і тіло, в якому починає відчуватися цей контроль. Детальніше ми поговоримо про це в розділі про Промені, що керують ментальним, емоційним і фізичним тілами. Пам’ятайте, що для першого посвячення потрібний лише дуже невеликий егоїчний контроль. Це посвячення вказує тільки на те, що зародок душевного життя оживив і примусив функціонувати внутрішнє духовне тіло, оболонку внутрішньої духовної людини, що зрештою дозволить людині при третьому посвяченні досягнути «зрілості людини в Христі» і дати можливість Монаді настільки повно виражати життя, наскільки це можливо при свідомому ототожненні посвяченого з Єдиним Життям. Як я вже неодноразово говорив, між першим і другим посвяченнями може пройти тривалий час і безліч стадій учнівства, протягом яких повинні статися значні зміни. На цьому ми зосередимося при вивченні семи законів егоїчного розкриття.

У всій своїй повноті індивідуалізація проявляє себе в інтегрованій особистості, вираженій в єдності трьох аспектів. Вираження особистості має на увазі:

  1. Вільне використання розуму, що дозволяє приділяти сфокусовану увагу всьому, що відноситься до особистого «я» і його інтересів. Це забезпечує успіх і процвітання особистості.
  2. Контроль над емоціями при повному використанні сенсорного апарату, що дозволяє вникати в стани, відчувати реакції і стикатися з емоційними аспектами інших особистостей.
  3. Здатність стикатися з планом ідей і проводити їх в свідомість. Навіть при подальшому використанні їх в егоїстичних цілях з такою ж інтерпретацією, людина може торкнутися до того, що можна пізнавати духовно. Вільне використання розуму передбачає його зростаючу чутливість до інтуїтивних вражень.
  4. Вияв безлічі талантів, здібностей, і геніальності, а також наполегливе прагнення всієї особистості до вираження якою-небудь з цих здібностей. Часто спостерігається виняткова багатогранність і здатність чудово виконувати безліч чудових справ.
  5. Нерідко фізична людина являє собою дивно чутливий інструмент внутрішніх емоційного і ментального «я», наділений величезною магнетичною силою. Часто вона володіє тілом, здатним швидко поновлювати сили (яке, проте, ніколи не буває міцним), великою чарівливістю і зовнішніми особистісними даруваннями.

Приклад видатних індивідів у всіх областях людської діяльності, яким абсолютно чужі вищі групові інтереси і постійне духовне прагнення служити людству, проявляє природу довершеної індивідуальності і успіх в даній частині божественного плану. Потрібно чітко усвідомлювати, що успіх яскраво вираженого індивіда на своєму місці і в свій час, це такий же божественний успіх, як і у разі великих Синів Божих. Але в першому випадку це вираження третього аспекту божественності, що вуалює, що приховує душу, а у другому – вираження двох аспектів божественності (другого і третього), що вуалюють, приховують життєвий аспект Монади. Уяснивши це, ми змінимо свій погляд на мирське досягнення і побачимо життя в більш істинному світлі без мани, що спотворює не тільки наше бачення, але і бачення великих Особистостей. Потрібно також мати на увазі, що успіх окремого індивіда сам по собі свідчить про активність душі, оскільки кожний індивід і є живою душею, яка активізує нижчі оболонки тіл і:

  1. З життя в життя будує одну оболонку за іншою, все більш адекватну її вираженню.
  2. Послідовно, а зрештою одночасно розвиває таку чутливість оболонок, яка дозволяє їм відгукуватися на все більш зростаючу сферу або міру божественного впливу.
  3. Інтегрує три оболонки в одне ціле, яке на три, а іноді сім життів (зрідка і одинадцять) стане домінуючою особистістю в якій-небудь широкій області, використовуючи енергію амбіційності.
  4. Переорієнтовує нижче індивідуальне «я», в кінцевому результаті ставлячи сферу його бажань і задоволення особистісними досягненнями на їх істинне місце.
  5. Спонукає людину, яка самоутверджується, до реалізації нових досягнень, які приведуть її на Шлях Учнівства, а потім і на Шлях Посвячення.
  6. Відмовляється від старих і, природно, егоїстичних особистісних амбіцій на користь потреб групи і цілі світового служіння.

Посвячення, доведене до логічного кінця, – стосовно людства – дає звільненого Вчителя Мудрості, непідвладного обмеженням індивіда, який збирає плоди процесу індивідуалізації і все більш наближається до стану Сонячного Ангела внаслідок фокусування головним чином у внутрішньому духовному тілі. При цьому неухильно розвивається усвідомлення Присутності. Цей факт заслуговує того, щоб стати предметом глибокого вивчення і медитації для всіх учнів. Коли три Промені, що керують нижчою троїстою комбінацією, зливаються, синтезуються і формують енергійну особистість і коли вони починають домінувати над Променем щільного фізичного тіла, нижча людина вступає в стан тривалого конфлікту. Поступово, але все сильніше активізується Промінь душі, «Промінь стійкої магнетичної хватки», як він окультно називається. Мозок людини, яка представляє собою розвинену особистість, все більше усвідомлює вібрацію. Цей досвід включає в себе безліч етапів і стадій, що охоплюють багато життів. Між Променем особистості і Променем Его відразу ж очевидна дисгармонія, яка згодом розпалює справжню війну між учнем як глядачем і як учасником драми. Арджуна виходить на поле брані. Він, крихітна свідома точка чутливої обізнаності і світла, проявляється між двома конфліктуючими силами. Навколо нього, в ньому і через нього виливаються і протиборствують енергії обох Променів. У запалі битви він поступово активізується, залишаючи позицію відчуженого і незацікавленого глядача. Усвідомивши перспективи, що відкриваються і рішуче спрямувавши вагу свого впливу, бажань і розуму на сторону душі, він може прийняти перше посвячення. Коли Промінь душі повністю фокусується через нього і всі його центри керуються цим сфокусованим Променем, він стає преображеним Посвяченим і отримує третє посвячення. Промінь особистості окультно «нейтралізується», або вбирається, Променем душі, і весь потенціал і властивості нижчих Променів стають доповненням Променя душі і несуть на собі його відбиток. Учень стає «Божою людиною» - тією, чиї здібності контролюються домінуючою вібрацією Променя душі і чий внутрішній чутливий механізм вібрує на частоті Променя душі, який, в свою чергу, сам переорієнтовується на монадичний Промінь і контролюється ним. Далі процес повторюється:

  1. Безліч Променів, що створюють нижчу відособлену людину, поєднуються і зливаються в три особистісних Промені.
  2. Ці три Промені в свою чергу сполучаються і зливаються в синтетичне вираження домінуючої людини, що самоутверджується – особистісне «я».
  3. Потім особистісні Промені перетворюються в єдиний Промінь і підкоряються подвійному Променю душі. І знову сполучаються і зливаються три Промені.
  4. Промені душі домінують над особистістю, і три знов стають одним, коли подвійний Промінь душі і комбінований Промінь особистості починають вібрувати на частоті вищого з душевних Променів – Променя групи душі, який завжди вважається істинним егоїчним Променем.
  5. Згодом (при третьому посвяченні) Промінь душі починає зливатися з Променем Монади, Променем життя. Високий посвячений, отже, являє собою подвійне, а не троїсте вираження.
  6. Надалі, однак, ця подвійність поступається місцем тому таємничому процесу, який називається ототожненням і являє собою заключну стадію розкриття душі. Повідомляти більше не має смислу, оскільки подальше буде зрозуміле лише тим, хто готується до четвертого посвячення, а справжній трактат розрахований на учнів і посвячених першої степені.

 ************

 [1] Слободчиков В.И., Исаев Е.И., “Психология человека”, М., Школа-пресс, 1995