ПСИХОЛОГІЧНІ ХРОНІКИ

ІСТОРІЯ 6.

ПРИЙНЯЛА МАМУ – ЗМІНИЛОСЯ ЖИТТЯ

Мені було вже за тридцять і хотілося  мати сім’ю та народити дитину. А відносини з чоловіками не складалися. Жодного разу не мала повноцінних тривалих стосунків з чоловіком. Не могла зрозуміти причини. При цьому я досить симпатична.

До своєї мами я ставилася зневажливо, в нас ніколи не було таких відносин, яких би мені хотілося. Вона ніколи не розуміла мене, була приземлена, її цікавили лише матеріальні речі. Вона заробляла гроші, облаштовувала хату, готувала їсти. А про щось духовне з нею поговорити було неможливо.

Зате в мене була симпатія, можна сказати ідеал, моя колишня вчителька. Я її дуже любила, дарувала їй подарунки, мріяла спілкуватися частіше, а також мати з нею побільше спільного, і заради цього я готова була робити непотрібні мені речі.

Незадоволення життям накопичувалося в мені і я навіть пішла у психологічну групу щоб краще зрозуміти, що йде не так і чому. Також я пару разів ходила до психолога на індивідуальні консультації. Якось психолог попросив мене розказати щось про мою маму. «Вона працює,» – все що я змогла сказати.

Моє намагання розібратися та змінити ситуацію таки дало свої результати. Сталося так, що через багато років життя знову звело мене з моїм ідеалом-вчителькою. Можливо завдяки прожитим рокам та постійній психологічній роботі над собою я вже бачила все по-іншому. Раніше я вважала себе недостатньо хорошою, розумною, цікавою, щоб їй (вчительці) хотілося спілкуватися зі мною. Хотіла змінитися та сподівалася, що завдяки цьому вона таки мене полюбить. І раптом зрозуміла, що якою б ідеальною я не стала, що би не зробила, це нічого не змінить... і справа тут зовсім не в мені, а просто в її нездатності ставитися до мене по-іншому.

Думаю, що саме це стало поворотним моментом, якимось чином я зрозуміла, якою близькою є для мене мама, як вона приймає мене такою яка я є, та готова завжди допомогти, нічого не чекаючи взамін. Вперше за багато років я прийняла її. І в цей же період моя вчителька, мій кумир, почала втрачати для мене свою значимість. Захоплення почало зникати і навіть часами перетворюватися на зневагу. Прийнявши свою маму я відпустила іншу жінку.

І в житті почали відбуватися зміни. Майже одночасно з цими прозріннями я познайомилася з чоловіком, завагітніла від нього, і ми одружилися ...

Можливо моє психологічне зростання і прийняття мами допомогло відбутися цим змінам. А можливо просто така доля. Не знаю.