Вегетаріанці рятують світ

Люди, які відмовляються від вживання м’яса в їжу, не тільки більше не завдають страждань тваринам, але й вирішують проблему світового голоду та виснаження природних ресурсів планети.

Економісти та експерти з питань сільського господарства погоджуються з висновком, що нестача запасів продовольства в світі викликана, зокрема, низькою ефективністю м’ясного тваринництва.

Харчові ланцюги

Яку б їжу ми не вживали, первинно, колись, десь, вона утворилася в рослині, і потім поживні речовини та енергія передавалися по харчовому ланцюгу. Зі шкільного курсу біології ми знаємо, що рослина - перша ланка харчового ланцюга, друга ланка - будь-які організми, які харчуються рослинами, третя ланка - будь-які організми, які їдять травоїдних.Харчова піраміда

Харчові ланцюги зазвичай містять 3 - 5 ланок, наприклад:
конюшина ->кріль -> вовк;
трава -> корова -> людина ;
рослини -> коники-стрибунці -> ящірки -> яструб;  

Кожен вид використовує лише частину енергії, яка міститься в органічній речовині.

Коли тварина з’їдає рослину, майже 90% енергії, що міститься в їжі, йде на різні процеси життєдіяльності, витрачається в процесі дихання, перетворюється в тепло і розсіюється. Тільки приблизно 10% енергії їжі йде на збільшення маси тіла, ріст тварини. Якщо хижак з’їдає травоїдну тварину, то знову губиться більша частина енергії, яка міститься в їжі.

Наприклад, з 1000 кг рослин лось зможе «побудувати» 100 кг свого тіла. А тигру потрібно 100 кг лосиного м’яса, щоб збільшити масу тіла на 10 кг.

Цю дуже важливу закономірність називають правилом екологічної піраміди.

Таким чином, в піраміді біопродуктивності кожен наступний рівень складає приблизно 10 % від попереднього (100, 10, 1, 0.1, 0.01 % від початкової кількості, і так далі). Піраміда енергії ланцюга харчування завжди буде мати трикутну форму з широкою основою внизу, як це диктується другим законом термодинаміки.

Можна підрахувати, що енергія, яка доходить до п’ятого рівня, наприклад, до орла в ланцюгу: рослини -> коники – стрибунці -> жаби -> змії -> орел, складає лише 0,01% енергії рослин.

Відмітимо, що середня ефективність переносу енергії від рослини до тварини складає біля 10 %, а від тварини до тварини – 20 %. Це пояснюється тим, що в рослинній їжі міститься більше целюлози і деревини, які не перетравлюються більшістю тварин. 

Людина знаходиться в кінці харчового ланцюга на вершині піраміди біомас.

При використанні людиною в їжу травоїдних тварин харчовий ланцюг складається з трьох ланок:
рослина (1 ланка) -> травоїдна тварина (2 ланка) -> людина (3 ланка).

(На малюнку - порівняння пірамід біомаси та енергії. Маштаб логарифмічний, де P - рослини, С1 - тварини, С2 - людина.) 

Вегетаріанське харчування

 При вегетаріанському харчуванні харчовий ланцюг складається з двох ланок:
рослина (1 ланка) -> людина (2 ланка)

Вегетаріанський харчовий ланцюг є набагато ефективнішим. Спробуйте самі порівняти продуктивність харчових ланцюгів: рослина -> травоїдна тварина -> людина і рослина -> людина.

Ось порівняння ефективності іншого харчового ланцюга:
Нехай одну людину протягом року можна прогодувати 300 форелями. Для їхнього годування потрібно 90 тисяч пуголовків жаб. Для годування цих пуголовків треба 27 000 000 комах. Ці комахи потребують для харчування 1000 тон трави.
Якщо перевести людину на харчування лише рослинною їжею, проміжні рівні піраміди можна оминути, і тоді 1000 тон біомаси рослин зможе прогодувати приблизно в 1000 разів більше людей.

Тварині для вироблення 1 кілограму тваринного протеїну потрібно в середньому 8 кілограмів рослинного протеїну. А це означає, що рослинні культури можуть принести набагато більше протеїну на гектар посіву, ніж продукти тваринництва.

Так один гектар землі, засіяної зерновими, принесе в п’ять разів більше протеїну, ніж той самий гектар, якщо він використовується під кормові культури в тваринництві. Гектар, засіяний бобовими, принесе в десять разів більше протеїну.

Незважаючи на очевидну переконливість таких цифр, більше половини всіх посівних площ у США зайняті кормовими культурами: 91% врожаю кукурудзи, 77% соєвих, 64% ячменю, 88% вівса та 99% сорго, зібраних у США в 1970-ті роки, були відправлені на корм м’ясній худобі. Більше того, тварини на фермах змушені тепер поїдати високопротеїнові комбікорми з риби; половина усього річного вилову риби за 1968 рік пішла на корм худобі.

Якщо б всі вищезгадані площі використовувались під рослинні культури, які би йшли безпосередньо в їжу людині, то, в калорийному вимірі, це привело б до чьотирьохкратного збільшення об’єму отримуваних харчових продуктів.

В результаті такого марнотратства у використанні рослинних ресурсів, щорічно біля 118 мільйонів тон рослинного протеїну стають недоступними людині - кількість, еквівалентна 90% річного протеїнового дефіциту в світі!

Якщо ми дійсно хочемо побачити зміни на краще в положенні з харчуванням найбіднішої частини населення, ми повинні направити всі свої зусилля на збільшення вживання людьми рослинного протеїну. Адже насьогодні тваринний протеїн є доступний колу й без того ситих людей, спроможних за нього платити. 

Виснаження грунтів

 Інтенсивне використання сільськогосподарських земель для задоволення зростаючого з кожним днем попиту на продукти м’ясного тваринництва дуже сильно змінює лугові та степові екосистеми. Зменшується кількість видів, спрощується співтовариство. Багаторічні трави заміщаються однолітніми рослинами, кореневі системи яких розвинуті слабше. Грунт, який не стримується корінням, починає розмиватися потоками води або розвіюватися вітром, що призводить до виснаження грунту та зниження якості сільхозпродуктів (особливо зернових), які йдуть безпосередньо на стіл людині. В результаті багаті різнотравні високопродуктивні луки та степи при нестримному випасі перетворюються у бідні пустоші, які викликають глибоку стурбованість екологів.

Глобалізація економіки дозволяє перерозподіляти екологічне навантаження по регіонам світу. Так, розвинуті країни світу активно займаються природоохоронною діяльністю на своїй території, переносячи екологічне навантаження на малорозвинуті країни, при тому що екологічне навантаження, яке створюється навіть європейським немовлям, в декілька разів більше, ніж навантаження українського чи африканського немовля.

В Колумбії помітний ріст в птахівницької промисловості (ініційований, в основному, однією гігантською американською харчовою корпорацією) змусив багатьох фермерів перейти від посіву традиційних культур, призначених в їжу людям (кукурудза і боби), до більш прибуткових сорго та сої, які використовують виключно як корма для птиці. В результаті таких змін виникла ситуація, при якій найбідніші прошарки суспільства позбулися своєї традиційної їжі - кукурудзи та бобових, які подорожчали і стали дефіцитом - і в той же час не можуть дозволити собі розкіш їх так званого замінника – м’яса птиці.

В Малі посівні площі, зайняті під арахіс, в 1972 році більш ніж вдвічі перевищили аналогічні показники за 1966 рік. Весь цей арахіс пішов на корм європейській худобі.

 Вичерпування водних ресурсів

 Окрім проблем голоду и нестачі продовольства, м’ясне тваринництво стає важким тягарем і для водних ресурсів планети. Доктор Аарон Альтшуль приводить дані затрат водних ресурсів при вегетаріанському способі життя (враховуючи зрошення полів, промивання та приготування їжі) в межах 1140 літрів в день на людину. Для тих хто вживає також м’ясо, яйця та молочні продукти, що тягне за собою витрати водних ресурсів на годування та забій худоби, цифра ця досягає неймовірних 9500 літрів! в день (аналогічний показник для "лакто-ово-вегетаріанців" займе середню позицію між цими двома крайніми значеннями).

Ще одне прокляття м’ясного тваринництва полягає в забрудненні навколишнього середовища, що бере свій початок на м’ясних фермах. Концентрація рідких та твердих відходів у стоках від мільйонів тварин, які утримуються на 206 000 фермах в Сполучених Штатах "...в десятки, а деколи і в сотні разів перевищує аналогічні показники для типових стоків, що містять відходи людської життєдіяльності. Коли ці стоки попадають в ріки та водойми (що на практиці зокрема й відбувається) це призводить до їх катастрофічного забруднення.

Слід також згадати про стоки зі скотобоєнь, які щоденно скидають в каналізацію (а звідти в річку) тисячі кілограмів жиру, відходів розділки, змиву, вмісту кишок, рубця та фекалій з нижніх відділів кишківника.

Було підраховано, що відходи тваринництва у водоймах в десять разів перевищують всі відходи людської життєдіяльності і в три рази відходи промислового виробництва разом взяті.

Допоки попит на м’ясо буде стабільним, тварини будуть продовжувати споживати в багато разів більше протеїну, ніж виробляти, забруднювати навколишнє середовище своїми відходами, виснажувати та отруювати безцінні водні ресурси планети. Тоді як відмова від м’ясної їжі дозволить нам багатократно підвищити продуктивність посівних площ, вирішивши проблему забезпечення людини продуктами харчування, мінімізувати витрати природних ресурсів Землі.

 За матеріалами книги Росі Філіпа Капло, а також інших джерел

Мирослава Марчук,  2008